середа, 30 грудня 2015 р.

ДЕЯКІ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН З ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ

1420541817_at0

Згідно пункту 5 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України метою діяльності Профспілки є здійснення, представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки.

Інформація, викладена у цьому збірнику, є відповіддю на питання, які найчастіше цікавлять працівників закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.


ЗМІСТ



Педагогічне навантаженнястор. 4
Індивідуальна форма навчаннястор. 7
Класне керівництвостор. 8
Розклад уроківстор. 9
Облік робочого часу педагогічних працівниківстор. 10
Лист Міністерства освіти і науки України «Про організацію та порядок оплати праці за заміну тимчасово відсутніх учителів» від 28.11.2008 р. № 1/9-770     стор. 16
Лист Міністерства соціальної політики України «Щодо тривалості робочого часу педагогічних працівників» від 30.06.2011 р. № 212/13/116-11     стор. 18
Застосування деяких норм Закону України «Про запобігання корупції»стор. 19
Правила внутрішнього трудового розпорядку     стор. 22
Сумісництво і суміщення (порівняльна характеристика)стор. 25




Педагогічне навантаження


Якими документами треба керуватись при складанні тарифікаційних списків?

Треба керуватись:

  • Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти(далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.93 р.;

  • Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

  • Галузевою, обласною, районною угодами, колективними договорами.



Якими формами тарифікаційних списків слід користуватись?

Як зазначено у пункті 4 Інструкції, тільки встановленої форми (додатки № 1-3 до Інструкції).

Змінювати їх, наприклад доповнювати графою «надбавка за престижність педагогічної праці», не передбачено. Це є порушенням вимог нормативного документу.

Як повинен керівник закладу освіти розподіляти педагогічне навантаження ?

У відповідності до вимог пункту 63 Інструкції, навчальне навантаження розподіляє керівник закладу освіти за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що складись у закладі. При цьому слід дотримуватись вимог КЗпП, змісту трудового договору працівника,угод,колективного договору.

Хто має перевагу при розподілі педагогічного навантаження (наприклад одинока мати, інвалід тощо)?

Ніхто, всі педагогічні працівники рівні в своїх трудових правах.

Згідно статті 2-1 КЗпП, Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до вимог вищезазначеної статті, зменшувати педагогічне навантаження педагогічним працівникам, які отримують пенсію, без письмової угоди заборонено.

Чи встановлено мінімальний та максимальний обсяг педагогічного навантаження?

Мінімальний або максимальний обсяг педагогічного навантаження чинним законодавством не встановлено.

Встановлено тільки обсяг педагогічного навантаження на тарифну ставку в Законах України «Про дошкільну освіту» (стаття 30), «Про загальну середню освіту» (стаття 25), «Про позашкільну освіту» (стаття 22), Інструкцією (пункт 64).

Які документи слід брати до уваги при розподілі педагогічного навантаження ?

Наказ про прийняття на роботу. Якщо особу прийнято на роботу вчителем хімії, то керівник повинен надавати їй години хімії. Якщо прийнято вчителем хімії та біології, то йому повинні надавати й години біології.

Правове обґрунтування. Згідно вимог статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником та уповноваженим органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а керівник закладу освіти зобов’язується виплачувати заробітну плату відповідно до умов трудового договору.

Чи можна довантажити вчителя української мови та літератури годинами світової літератури за її проханням, так як їй  у ВНЗ викладали цю дисципліну?

Ні. Їй викладали цю дисципліну, як майбутньому вчителю української мови та літератури. Їм також викладали фізичну культури, іноземні мови тощо.

Згідно статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту», педагогічним працівником повинна бути особа, яка має відповідну освіту.

Якщо вчитель української мови та літератури не набув освіти, як вчитель світової літератури, він не має права її викладати, так як не є педагогом, що має відповідну педагогічну освіту.

Скільки годин керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу?

Згідно пункту 91 Інструкції, керівні працівники закладів освіти, керівники фізичного виховання центрів допризовної підготовки можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку). Керівні працівники дитячих дошкільних закладів можуть виконувати роботу вихователів у цій же установі в обсязі не більше 18 годин на тиждень.

У сільській місцевості директори і їх заступники при відсутності вчителів або викладачів з відповідних предметів можуть вести викладацьку роботу в обсязі не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік) з дозволу відповідного органу управління освіти.

Директори, їх заступники по навчальній роботі в дитячих музичних, художніх школах, школах мистецтв, школах загальної музичної освіти можуть вести викладацьку роботу в середньому не більше 12 годин на тиждень, якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад.

Чи може директор викладати 9 годин предмета, наприклад хімії, працюючи на ставку, якщо у вчителя хімії педагогічне навантаження 12 годин?

У зв’язку з тим, що директор працює на ставку, він повинен повернути 6 годин викладання вчителю, залишивши собі 3 години. Як профспілковий комітет, так і начальники відділів освіти не мають право дозволити викладання керівним працівникам за рахунок порушення трудових прав інших педагогічних працівників.

У пункті 91 зазначено, що керівні працівники «можуть вести», проте не задекларовано, що їх зобов’язані забезпечити педагогічним навантаженням.

В обласній, районних угодах, колективних договорах закладів освіти області зазначено, що керівні працівники залучаються до викладацької роботи за умов забезпечення вчителів, викладачів навчальним навантаженням обсягом не менше відповідної кількості годин на ставку.

Чи можуть інші працівники закладів освіти вести викладацьку роботу при наявності відповідної освіти?

Можуть. Згідно пункту 91 Інструкції, інші працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями у цьому ж закладі освіти, але в середньому не більше 2 годин (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад (ставку).

У випадках, коли вищезгадані працівники отримують по основній посаді 0,5 посадового окладу (ставки), їм дозволяється вести викладацьку роботу в середньому не більше 3 годин на день (18 годин на тиждень, 720 годин на рік), а при виконанні цієї роботи в 1-4 класах -до 20 годин на тиждень.

Чи може керівник закладу відмовити, наприклад, практичному психологу, вести викладацьку роботу?

Може, так як це право практичного психолога без обов’язку керівника закладу в обов’язковому порядку реалізувати це право. Трудовий договір з практичним психологом укладено на роботу в якості практичного психолога. Викладання не означає, що він ще й вчитель. Він залишається практичним психологом, який займається викладацькою роботою.

Якщо, наприклад, керівник закладу вважає, що заняття викладацькою роботою погіршує якість роботи за укладеним трудовим договором, він може не надати години викладання.

Можуть бути й інші обставини, наприклад, вчитель з цього ж предмету не забезпечений годинами на ставку тощо, про що зазначено в обласній, районних угодах, колективних договорах.

Чи передбачено чинним законодавством обов’язок директора закладу загальної середньої освіти чи начальника відділу освіти забезпечити вчителя чи вихователя ГПД роботою на ставку?

Ст. 21 КЗпП України передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу забезпечувати працівникам закладів, установ освіти заробітну плату,умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої трудовим, колективними договорами, законодавством про працю.

Для чого здійснюється попереднє навантаження?

Для того, щоб педагогічний працівник знав своє  навантаження на новий навчальний рік до ви виходу у відпустку.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 32, ст. 103 КЗпП України, про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця.

Тому, кожного травня педагогічних працівників ознайомлюють під розпис з попереднім навантаженням в наказі по закладу освіти.

У частині 3 статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту», частині 2 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частині 2 статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» зазначено, що педагогічне навантаження педагогічного працівника обсягом менше тарифної ставки встановлюється тільки за його письмовою згодою. А якщо працівник напише письмово (або буде складено відповідний акт), що не бажає працювати з обсягом роботи менше чим на тарифну ставку, то що за цим послідує?

Його буде звільнено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці).

Згідно частини 2 статті 36 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У яких випадках здійснюється перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року?

Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», перерозподіл допускається в разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту», перерозподіл можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів позашкільного навчального закладу, початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання), протягом навчального року або за письмовою згодою письмового працівника з додержанням законодавства України про працю.

При цьому необхідно враховувати пункт 76 Інструкції щодо оплати праці,згідно якого учителям, викладачам, у яких з незалежних від них причин протягом навчального року навантаження зменшується порівняно з навантаженням, встановленим їм при тарифікації, до кінця навчального року виплачується (з дотриманням Кодексу законів про працю України):

– у випадку, коли навантаження, що залишилось, вище встановленої норми на ставку - заробітна плата за фактичну кількість годин;

– у випадку, коли навантаження, що залишилось, нижче встановленої норми на ставку - заробітна плата за ставку, коли цих педагогічних працівників немає можливості довантажити навчальною роботою в даній місцевості за умови виконання іншої організаційно-педагогічної роботи;

– у випадку, коли при тарифікації навчальне навантаження було встановлено нижче норми за ставку, – заробітна плата, встановлена при тарифікації за умови виконання іншої організаційно-методичної роботи.

Індивідуальна форма навчання


Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров’я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 р. № 732.

Згідно пункту 2.7. вищезазначеного Положення, індивідуальне навчання здійснюється педагогічними працівниками, які мають відповідну педагогічну освіту. Їх склад затверджується наказом директора навчального закладу, розклад навчальних занять погоджується письмово з батьками учнів.

За години індивідуального навчання оплата праці вчителям здійснюється за тарифікацією на загальних підставах відповідно до пункту 70 Інструкції. Години, передбачені на індивідуальне навчання школярів, уносяться до тарифікаційного списку.

Оплата праці за проведення індивідуальних занять, виходячи з погодинного розрахунку, суперечитиме вимогам Інструкції оскільки, відповідно до її пункту 73 погодинна оплата праці педагогічних працівників навчального закладу допускається тільки при оплаті праці за години заміни вчителів, тимчасово відсутніх через хворобу або з інших причин.

Класне керівництво


Основним документом який регламентує діяльність класного керівника є Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти (далі - Положення), затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 р. № 434.

У деяких закладах загальної середньої освіти класних керівників початкових класів у офіційних документах називають «класоводами». Такого терміну не існує.

Обов’язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника тільки за його згодою (пункт 2.2. Положення).

На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою.

Так як класний керівник підзвітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирішенні питань організації навчально-виховного процесу безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально- виховної роботи, класним керівником не може бути директор та його заступники.

Крім того, відповідно до пункту 36 Інструкції № 102, додаткова оплата праці за класне керівництво провадиться вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних).

Як правило, класне керівництво не може бути припинене до закінчення навчального року. Але у виняткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) та їх батьків заміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року.

Оплату за класне керівництво зазначають у тарифікаційному списку у графі «19». У період канікул дана доплата повинна виплачуватись.

Згідно пункту 71 Інструкції № 102, за час роботи в період канікул оплата праці педагогічних працівників та осіб з числа керівного, адміністративно-господарського та навчально-допоміжного персоналу, яким дозволяється вести викладацьку роботу або заняття з гуртківцями в тій же установі, провадиться з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, що передувала початку канікул.

Чинним законодавством не встановлено скільки часу та коли педагогічний працівник повинен витрачати на виконання обов’язків класного керівника. Важливий кінцевий результат - якісне та в повній мірі виконання обов’язків класного керівника.

Розклад уроків


Згідно пункту 47 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778, розклад уроків складається відповідно до робочого навчального плану закладу з дотриманням педагогічних та санітарно-гігієнічних вимог і затверджується керівником закладу.

Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63.

Вони поширюються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів гімназії,ліцеї, колегіуми, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

Розділ 9 регламентує організацію навчально-виховного процесу, в тому числі вимоги до складання розкладу уроків.

Ці вимоги є такими, які необхідно виконувати.

Деякі з педагогічних працівників вимагають, щоб при розкладі уроків у них був передбачений «методичний день». Такого терміну не існує. Є вільний від занять день. Чинним законодавством обов’язкове його надання не передбачено, так як при розкладі уроків, у першу чергу, слід додержуватись вимог ДСаНПіН.

У пункті 5.3.2. Галузевої угоди на 2011-2015 роки зазначено, що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки при складанні розкладів навчальних занять уникати нераціональних витрат часу педагогічних працівників, які здійснюють викладацьку роботу, забезпечувати безперервну послідовність проведення уроків, навчальних занять, не допускати тривалих перерв між заняттями (так званих “вікон”).

Цю рекомендацію слід виконувати тільки, якщо це не призведе до порушення вимог ДСаНПіН.

Одним із завдань загальної середньої освіти (стаття 5 Закону України «Про загальну середню освіту») є збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (вихованців), а тому при складанні розкладу уроків, у першу чергу, слід керуватись вимогами ДСаНПіН.

Колективними договорами передбачено надання педагогічним працівникам, які працюють на ставці, методичного дня, який вважається робочим днем для самопідготовки, участі в нарадах тощо.

Облік робочого часу педагогічних працівників


Режим робочого часу педагогічних працівників дещо відрізняється від режиму робочого часу інших категорій працівників, що пояснюється специфікою їх виду діяльності.

Режим робочого часу і його регулювання

Робочий час - це час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Статтею 50 КЗпП визначено: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. При цьому для окремих категорій працівників законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП). До таких категорій працівників належать, зокрема, педагогічні працівники. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Водночас для педагогічних працівників законодавством не визначена конкретна тривалість робочого часу на тиждень. Основу їх робочого часу становить педагогічне навантаження.

Встановлення та розподіл педагогічного навантаження вчителів ЗНЗ.

Згідно зі ст. 25 Закону «Про загальну середню освіту», педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу та форми власності - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, які складають тарифну ставку, а також інші види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки (класне керівництво; перевірка зошитів; завідування майстернями, навчальними кабінетами, навчально-дослідними ділянками). Педагогічне навантаження вихователя групи подовженого дня загальноосвітнього навчального закладу становить 30 год., вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату) - 25 год. на тиждень. Педагогічне навантаження інших працівників загальноосвітнього навчального закладу встановлюється відповідно до п. 64 Інструкції N 102.

Педагогічне навантаження є нормованою частиною робочого часу педагогічного працівника, виконання якої регулюється розкладом уроків.

Але, посадові обов'язки педагогічних працівників не обмежуються тільки виконанням педагогічної роботи.

Інші види педагогічної діяльності, що входять до робочого часу

Робочий час працівників закладів освіти включає не лише викладацьку (навчальну) роботу, а й іншу педагогічну діяльність, передбачену посадовими обов'язками та режимом робочого часу, а саме: підготовчу, виховну, методичну, організаційно-педагогічну та іншу роботу. Так, згідно з п. 21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України (затверджені наказом Міністерства освіти України від 20.12.93 р. № 455) (далі – Типові правила), у межах робочого дня педагогічні працівники закладу освіти повинні виконувати всі види навчально-методичної роботи відповідно до посади, навчального плану.

Така робота також потребує витрат робочого часу. Однак робочий час, що використовується на виконання такої роботи, жодним нормативним документом не нормовано. На це звернуло увагу і Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо тривалості робочого часу педагогічних працівників» від 30.06.2011 р. N 212/13/116-11.

Підготовка до уроків, класне керівництво, перевірка зошитів, завідування (майстернями, навчальними кабінетами, навчально-дослідними ділянками), індивідуальна, позакласна робота з дітьми, робота з батьками тощо - ось далеко не повний перелік ненормованих видів педагогічної діяльності, що здійснюються протягом робочого часу. Деякі з них оплачуються (наприклад, класне керівництво, перевірка зошитів тощо) у відсотковому співвідношенні до тарифної ставки, але без урахування часу, витраченого на їх виконання.

У цьому і полягає специфіка: для режиму робочого часу педагогічних працівників, які разом із педагогічною роботою ведуть іншу роботу, характерна відсутність чітких меж робочого часу.

Зважаючи на таку специфіку, виникає запитання: яка ж тривалість робочого дня та робочого тижня педагогічного працівника?

Тривалість робочого дня та робочого тижня

Як зазначено в п. 21 Типових правил, для працівників навчальних закладів установлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. При цьому тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього розпорядку або графіками змінності, які в обов'язковому порядку затверджуються керівником закладу освіти та погоджуються з профспілковим комітетом. Також з урахуванням специфіки навчального закладу може встановлюватися і шестиденний робочий тиждень.

При цьому, як підкреслило Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо тривалості робочого часу педагогічних працівників» від 30.06.2011 р. N 212/13/116-11, чинним законодавством для педагогічних працівників установлено педагогічне навантаження, а не тривалість робочого часу на тиждень.

Як уже зазначалося, згідно зі ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу становить 18 год. на тиждень. Проте це не означає, що тривалість робочого тижня вчителя становить 18 год., оскільки, крім ведення уроків, він виконує інші види педагогічної діяльності. А оскільки законодавством не встановлено чітких меж робочого часу педагогічних працівників, коло цих обов'язків, тривалість робочого дня та робочого тижня визначаються адміністрацією навчального закладу самостійно. Так, згідно зі ст. 52 КЗпП конкретна тривалість робочого тижня встановлюється власником або уповноваженим органом спільно з профспілковим комітетом за погодженням з місцевими органами виконавчої влади.

Робочий час педагогічного працівника повинен визначатися виходячи з обсягу його навчальних, методичних та організаційних обов'язків, відображених в індивідуальному робочому плані. Встановлення для педагогічних працівників, які згідно із законодавством мають право на скорочену тривалість робочого часу, 40-годинного робочого тижня неправомірно.

Якщо норму годин на ставку вчитель виконує за три дні

У розкладі занять уроки вчителя можуть бути розподілені нерівномірно. У різні дні навчального тижня в одного і того ж учителя, як правило, буває різна кількість уроків. А в якийсь день тижня їх може не бути й зовсім. Це обумовлено санітарно-гігієнічними вимогами до складання шкільного розкладу уроків, який ураховує насамперед інтереси учнів, а не вчителів.

Якщо педагогічний працівник виконує встановлене педагогічне навантаження (18 год. на тиждень) за три дні, то така робота не вважається роботою на умовах неповного робочого часу (тижня), оскільки ним виконується норма годин на ставку.

При цьому дні тижня, в які за розкладом занять у вчителя не передбачено проведення уроків, вихідними для нього не вважаються, оскільки протягом цього часу педагогічний працівник може залучатися до інших видів організаційно-педагогічної діяльності.

Тривалість роботи напередодні святкових та неробочих днів

При вирішенні питання про тривалість роботи напередодні святкових та неробочих днів необхідно керуватися ст. 53 КЗпП.

Зазначеною нормою передбачено, що напередодні святкових та неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Таким чином, на педагогічних працівників, яким законодавством установлено скорочену тривалість робочого часу, правило про зменшення на одну годину тривалості робочого дня напередодні святкових та неробочих днів не поширюється.

Це означає, що напередодні святкових та неробочих днів не можна застосовувати скорочення на одну годину до частини робочого часу педагогічних працівників, пов'язаної з викладацькою роботою (педагогічне навантаження).

Це правило поширюється на працівників, норма робочого часу яких складає 8 годин в день.

Режим роботи в канікулярний період

Канікулярним періодом називаються періоди осінніх, зимових, весняних і літніх канікул, які встановлені для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та не збігаються зі щорічними оплачуваними основними та додатковими відпустками педагогічних працівників.

Якщо канікулярний час не збігається з відпусткою педагогічного працівника, то цей період вважається його робочим часом. Згідно з п. 25 Типових правил, у цей період керівник закладу освіти залучає педагогічних працівників до педагогічної та організаційної роботи в межах часу, який не перевищує їх навчального навантаження до початку канікул. Організація роботи працівників навчальних закладів здійснюється згідно з планом роботи в канікулярний період.

Відповідно до п. 71 Інструкції N 102, за час роботи в період канікул оплата праці педагогічних працівників здійснюється з розрахунку заробітної плати, установленої при тарифікації, що передувала початку канікул.

Якщо педагогічного працівника прийнято на роботу під час літніх канікул, заробітна плата за період до початку навчального року виплачується з розрахунку ставки заробітної плати, встановленої відповідно до його освіти, категорії та розряду, або посадового окладу, залежно від кількості учнів станом на 1 вересня попереднього навчального року (з урахуванням підвищень за наявність звання та вченого ступеня).

Особи, які працюють на умовах погодинної оплати праці та не ведуть заняття під час канікул, оплату за цей час не отримують (п. 73 Інструкції N 102).

Заміна тимчасово відсутніх учителів

Заміна уроків - це проведення уроків згідно з розкладом занять школи вчителем замість відсутнього з поважних причин колеги.

Рекомендації щодо організації та оплати праці заміни тимчасово відсутніх учителів були надані Міністерством освіти і науки України в листі від 28.11.2008 р. N 1/9-770.

У цьому листі Міносвіти підкреслило: керівники навчальних закладів несуть відповідальність за своєчасне та повне виконання програм з усіх навчальних предметів у межах часу, передбаченого на кожен предмет відповідно до навчального плану, а також встановленої максимальної кількості навчальних годин на тиждень для учнів, не допускаючи їх перевантаження.

Керівники навчальних закладів повинні організувати заміщення тимчасово відсутніх учителів учителями тієї ж спеціальності, забезпечивши оплату праці відповідно до п. 73 Інструкції N 102. У цьому випадку йдеться про проведення вчителем, який замінює тимчасово відсутнього колегу, додаткової кількості занять. Покладання таких додаткових обов’язків має відбуватися тільки з відома та за згодою працівника. Така робота не вважається сумісництвом.

Як правило, до заміни уроків залучаються вчителі, в яких немає уроків згідно з розкладом. Також допускається з'єднання груп (інформатика, англійська мова).

При цьому порядок оплати годин заміщення тимчасово відсутніх учителів залежить від того, скільки тривало заміщення.

Якщо заміщення тривало не більше двох місяців, то години заміщення повинні оплачуватися понад встановлене тарифікацією тижневе навантаження, виходячи з погодинного розрахунку за фактично відпрацьований час. Зверніть увагу: погодинна оплата допускається тільки при оплаті за години заміщення тимчасово відсутніх у зв'язку з хворобою чи з інших причин учителів, вихователів, викладачів та ін.

Якщо заміщення тривало більше двох місяців, то оплата здійснюється з першого дня заміщення за всі години фактичного педагогічного навантаження в порядку, передбаченому п. 68 Інструкції N 102, тобто за тарифікацією. У цьому випадку до тарифікації необхідно внести зміни: з першого дня заміни встановити навантаження вчителя з урахуванням навантаження вчителя, якого він замінює.

Щодо документального оформлення заміни уроків, то слід звернути увагу на деякі моменти.

Насамперед, у класному журналі вчитель, який вийшов на заміну, зазначає дату, тему, домашнє завдання. Згідно з п. 2.1 Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міносвіти від 03.06.2008 р. N 496, у разі відсутності вчителя педагогічний працівник, який його замінює, у графі «завдання додому» класного журналу після запису домашнього завдання записує «заміна», зазначає прізвище, ініціали та завіряє запис власним підписом.

Крім того, до Журналу заміни пропущених уроків вносяться дані про вчителя, який здійснює заміну уроків, П. І. Б. відсутнього вчителя, в яких класах (із зазначенням літери кожного класу), який предмет, загальна кількість годин, вичитаних у конкретний день. Такі дані завіряються підписом.

Заступник директора з навчальної, навчально-виховної роботи, відповідальний за ведення документації заміни уроків, здійснює контроль заповнення вчителями класних журналів та Журналу заміни пропущених уроків.

На підставі даних Журналу заміни пропущених уроків складається наказ, в якому відображаються всі дані щодо здійсненої заміни, а також уносяться дані до Табеля обліку робочого часу.

Якщо порядок заміни, розглянутий вище, забезпечити неможливо, то дозволяється замінювати відсутніх учителів учителями, які викладають інші предмети.

Табелювання робочого часу

Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою N П-5, затвердженою наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. N 489, яка застосовується з 1 січня 2009 року. Табель належить до первинної облікової документації.

Табель заповнюється працівником, відповідальним за його ведення, щодня впродовж місяця. За відсутності у штаті кадрового працівника табельний облік робочого часу покладається на одного з працівників наказом керівника. Наприклад, у загальноосвітніх навчальних закладах відповідальним за ведення Табеля щодо педагогічних працівників, як правило, призначається заступник директора з навчальної, навчально-виховної роботи.

Особливості заповнення Табеля.

У Табелі робляться відмітки про фактично відпрацьований час, а також відхилення від нормальних умов роботи.

Для відображення використаного робочого часу за кожний день у Табелі відведено два рядки:

  • один - для проставляння умовних позначень видів витрат робочого часу. Для заповнення Табеля передбачені літерні та цифрові коди використання працівниками робочого часу;

  • другий - для запису кількості годин.

Дані про нез'явлення на роботу, інші відхилення від нормальних умов роботи має бути документально підтверджено. Наприклад, дні хвороби повинні підтверджуватися листком непрацездатності, дні відряджень - наказами на відрядження, відпустки - наказами на надання відпустки, години заміни тимчасово відсутнього вчителя - відповідним наказом, відмітками в Журналі заміни пропущених уроків тощо. У Табелі обліку проставляються тільки реально проведені уроки, записані до класного журналу та Журналу заміни пропущених уроків.

В Табелі не передбачено кодування для вихідних днів (днів щотижневого відпочинку), а також для святкових та неробочих днів. Це цілком логічно, оскільки в Табелі слід накопичувати інформацію про використання саме робочого часу. А період відпочинку таким не є. Тому в полях напроти таких днів можна як поставити прокреслення, так і залишити його незаповненим (на власний розсуд).

Години роботи педагогічного працівника в Табелі позначаються літерним позначенням «Р». При цьому, як указало Мінсоцполітики в листі N 212, оскільки оплата роботи педагогічних працівників здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження, то в Табелі повинні проставлятися години педагогічної роботи згідно з розкладом занять.

У Табелі вказуються загальна кількість годин, відпрацьованих у конкретний день, та загальна кількість годин за звітний період.

Пунктом 2 приміток до Табеля передбачено, що його форма має рекомендаційний характер та складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень, і за необхідності може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку. Так, зважаючи на специфіку робочого часу педагогічних працівників, Табель може бути доповнено, наприклад, графами, що передбачають відображення періоду роботи із заміни тимчасово відсутніх учителів.

Ведення табельного обліку робочого часу є обов'язковим. Згідно з п.п. 4.5.9 Практичних рекомендацій N 9 працівники контрольно-ревізійної служби при здійсненні ревізії операцій з оплати праці перевіряють правильність оформлення первинних документів, зокрема табелів обліку робочого часу. Дані табелів обліку робочого часу мають бути порівнянні з наказами на відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками.

Прямої відповідальності за неправильне оформлення та ведення Табеля законодавством не передбачено. Однак, якщо дані Табеля не порівнянні з наказами на відпустки, даними листків непрацездатності, особовими рахунками, тарифікаційними списками, розкладом занять, даними Журналу заміни пропущених уроків тощо, унаслідок чого заробітна плата виплачується з порушеннями, то слід врахувати наступне.

Статтею 36 Закону України «Про оплату праці» визначено: за порушення законодавства про працю винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

28.11.2008 N 1/9-770



Про організацію та порядок оплати праці
за заміну тимчасово відсутніх учителів



Міністерство освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на численні запити з місць стосовно порядку організації заміни (заміщення) тимчасово відсутніх учителів та оплати праці за виконання цієї роботи роз'яснюють наступне.

У випадку заміни відсутнього учителя іншим учителем забезпечується оплата праці за додатково проведені уроки, порядок здійснення якої унормовано п. 73 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України 15 квітня 1993 року N 102. При оплаті за години заміщення тимчасово відсутніх у зв'язку з хворобою або з інших причин вчителів, яке тривало не більше двох місяців, здійснюється погодинна оплата праці.

Розмір погодинної ставки заробітної плати визначається шляхом ділення місячної тарифної ставки, встановленої за відповідну норму годин навчального навантаження на тиждень, на середньомісячну кількість годин, передбачену балансом робочого часу на відповідний рік.

Якщо заміщення тривало понад два місяці, то оплата праці учителя провадиться з першого дня заміщення за всі години фактичного педагогічного навантаження в порядку, передбаченому п. 68 Інструкції, а саме, шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навчальне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень.

Керівники навчальних закладів несуть відповідальність за своєчасне і повне виконання програм з усіх навчальних предметів в межах часу, передбаченого на кожний предмет відповідно до навчального плану, а також встановленої максимальної кількості навчальних годин на тиждень для учнів, не допускаючи їх перевантаження.

Як правило, керівники навчальних закладів повинні організувати заміщення тимчасово відсутніх учителів учителями тієї ж спеціальності, забезпечивши оплату праці відповідно до п. 73, 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.

В такому ж порядку здійснюється оплата праці учителів, які постійно не працюють в даному навчальному закладі, а лише залучаються до заміщення тимчасово відсутніх педагогів.

В окремих виняткових випадках, коли таку заміну забезпечити неможливо, заміщення здійснюється наступним чином. Учителі з інших дисциплін, заміняючи тимчасово відсутніх колег, виконують програму з свого предмета дещо наперед, щоб згодом передати відповідні години учителю, який нині відсутній, для виконання пропущеної програми.

У такому випадку учителю, який забезпечує заміну тимчасово відсутнього колеги, додаткова оплата не провадиться. Йому виплачується заробітна плата відповідно до тарифікації протягом всього часу як за період тимчасового заміщення, так і за дні, коли відповідні години були тимчасово передані раніше відсутньому вчителю для виконання програми.

Учителю, який був раніше відсутнім після виходу на роботу виплачується заробітна плата відповідно до тарифікації, а також здійснюється додаткова оплата за проведені додатково уроки на умовах погодинної оплати праці відповідно до пункту 73 Інструкції.

Одночасно повідомляємо, що обмеження розміру доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, передбачене підпунктом 3-а) пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.05 р. N 557, не має поширюватись на учителів, оскільки вони витрачають на виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників додатковий час понад встановлену їм норму.

Оплата праці за заміну тимчасово відсутніх учителів у зв'язку із хворобою, навчанням у вищих навчальних закладах, при перебуванні на курсах підвищення кваліфікації, у службовому відрядженні, у творчих відпустках, за час виконання державних або громадських обов'язків, інших випадках, передбачених чинним законодавством, здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці. Для забезпечення відповідних виплат мають бути передбачені необхідні видатки при визначенні потреби фонду оплати праці.



Міністр освіти і науки України        І.Вакарчук


МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

30.06.2011 N 212/13/116-11

Щодо тривалості робочого часу
педагогічних працівників



У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто лист щодо тривалості робочого часу педагогічних працівників Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів і повідомляється.

Статтею 50 КЗпП ( 322-08 ) визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Відповідно до ст. 51 КЗпП ( 322-08 ) законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Регулювання робочого часу педагогічних працівників має свою істотну специфіку.

Наказом Мінпраці від 12.02.2007 р. N 44, зареєстрованим у Мін'юсті 20.02.2007 р. за N 152/13419, встановлено тривалість роботи та педагогічне навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення.

Зокрема, пп. 1 пункту 1 цього наказу для вчителів (усіх спеціальностей, у тому числі для вчителя-реабілітолога тощо) встановлено педагогічне навантаження - 18 годин на тиждень, асистентів вчителів-реабілітологів - 25 годин на тиждень, практичних психологів - 20 годин на тиждень, виходячи із затрат робочого часу в астрономічних годинах (60 хвилин), на ставку заробітної плати (посадовий оклад), а не тривалість робочого часу на тиждень.

Оплата роботи вчителя здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження.

Педагогічне навантаження - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу. Окрім цього, навантаження, яке становить, наприклад, 18 годин на тиждень за тарифною ставкою, викладач здійснює також інші види педагогічної діяльності: класне керівництво, перевірка зошитів, підготовка до занять тощо. Робочий час, який витрачається на виконання цієї роботи, жодними документами не внормовано.

Навчальні заняття з дітьми проводяться за розкладом, проте в окремі дні тижня вони можуть не передбачатися. Водночас вихідними такі дні не вважаються, оскільки впродовж цього часу вчителі можуть залучатися до інших видів організаційно-педагогічної роботи.

Отже, робочий час вчителя має визначатися, виходячи з обсягу його навчальних, методичних і організаційних обов'язків, відображених в індивідуальному робочому плані.

Слід зауважити, що встановлення для педагогічних працівників, які згідно із законодавством мають право на скорочену тривалість робочого часу, 40-годинного робочого тижня є неправомірним.

Оскільки оплата роботи педагогічних працівників здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження, то в табелі обліку використання робочого часу проставляються години педагогічного навантаження відповідно до розкладу занять.



Директор Департаменту                      О.Товстенко


Застосування деяких норм Закону України «Про запобігання корупції»



Найбільше питань стосовно застосування Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) від 14.10.2014 р. № 1700-УП виникає щодо статті 27 «Обмеження спільної роботи близьких родичів».

У пункті 1 статті 27 Закону є посилання на статтю 3 Закону, стосовно того, які особи не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Перелік осіб, на яких розповсюджуються вимоги статті 27 Закону:

- Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України,

Голова Національного банку України, Голова Рахункової                                                      палати, повноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

  • державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

  • військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

  • судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

  • особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

  • посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

  • члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

  • члени Центральної виборчої комісії;

  • посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим.

Визначення терміну «пряме підпорядкування» міститься у статті 1 Закону. Згідно Закону, пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Таким чином, вимоги статті 27 Закону, не розповсюджуються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 (керівників закладів освіти).

Директор школи і вчитель не відносяться до державних службовців і на них не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а відділ освіти є структурним підрозділом державного органу   й її начальник є державним службовцем і суб’єктом, на якого поширюються обмеження щодо спільної роботи близьких осіб.




ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань запобігання і протидії корупції

01008, м. Київ-8, вул. М. Гру шевського, 5, тел.: (044) 255-35-03, е-шаіі: сгішесог@гас1а.§оу.иа

"08»             06

№ 04-19/12-3176

Профспілка працівників освіти і науки



З приводу Вашого звернення щодо надання роз’яснень положень Закону України «Про запобігання корупції» інформуємо, що відповідно до ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції та законів надається виключно Конституційним Судом України та реалізується шляхом ухвалення рішення. Таке тлумачення завжди є нормативним і загальнообов’язковим.

З огляду на зазначене, роз’яснення законів іншими органами державної влади і їх посадовими особами не може застосовуватися для однозначного тлумачення законів.

На наше переконання, законом дається чіткий перелік суб’єктів, на які поширюється обмеження щодо спільної роботи близьких осіб. При визначені таких суб’єктів враховуються нормативні акти, що визначають організаційно- правовий рівень органу, де працює особа, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі місцевого самоврядування та державних органів.

Директор школи і вчитель не відносяться до державних службовців і на них не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а відділ освіти є структурним підрозділом державного органу і її начальник може бути державним службовцем і суб’єктом, на якого поширюються обмеження щодо спільної роботи близьких осіб.

Заступник Голови Комітету                                                                                                                                        Б. Береза



05.11.15 № 02-8/544                           Г оловам обласних, Київської

міської організацій Профспілки працівників освіти і науки України

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України вважає за доцільне звернути окрему увагу на повноваження виборних органів первинних профспілкових організацій навчальних закладів у сучасних умовах з метою удосконалення їх роботи в частині захисту соціально-економічних прав та інтересів осіб, які навчаються.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально - економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Згідно з Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Стаття 6 закону визначає, що громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. Відповідно до статті 37 профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації визначено статтею 38 закону, відповідно до якої виборний орган первинної профспілкової організації:

  • укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору (пп. 1);

  • разом з роботодавцем вирішує, зокрема питання умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат (пп. 3);

  • бере участь у розробці правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації (пп. 7);

  • представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню (пп. 8);

  • приймає рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори (пп. 9);

  • бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, роботі комісії з питань охорони праці (пп. 11).

Виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі або організації, мають також інші права, передбачені законодавством України.

Згідно зі статтею 40 закону члени виборних органів профспілок, об'єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право:

  • безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок;

  • вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;

  • безпосередньо звертатися з профспілкових питань усно або письмово до роботодавця, посадових осіб;

  • перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств, підприємств побутових послуг, що належать даному підприємству, установі, організації або їх обслуговують;

  • розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи або організації в доступних для працівників місцях.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник вищого навчального закладу, в межах наданих йому повноважень, сприяє та створює умови для діяльності організацій профспілок працівників вищого навчального закладу і студентів; відраховує з вищого навчального закладу та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених законом. Спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників вищого навчального закладу і студентів керівник подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх.

Статтею 36 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів, аспірантів, працівників вищого навчального закладу, відповідно до квот, визначених статутом вищого навчального закладу, входять до складу вченої ради вищого навчального закладу, як це передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що нормативно- правові акти з охорони праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, за погодженням з відповідним профспілковим органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Згідно з пунктом 8 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 представники профспілкових організацій учнів, студентів, курсантів вищого навчального закладу входять до складу стипендіальної комісії.

Нормами положень Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки рекомендовано керівникам закладів та установ освіти і науки врахувати, що при укладенні колективних договорів та угод внесення пропозицій з питань соціально-економічних прав та інтересів студентської молоді покладається на профспілкові комітети студентів. Пунктом 1.4 Угоди передбачено, що її положення діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, науки та осіб, які навчаються, та які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов’язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.

Примірне положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 № 1004 визначає широке коло повноважень первинної профспілкової організації студентів. З первинною профспілковою організацією студентів погоджується створення відокремленого готелю з вільних кімнат у гуртожитку; перепрофілювання приміщень у гуртожитку; поселення студентів до студентських гуртожитків; розподіл гуртожитків на чоловічі, жіночі, загального проживання, пансіонатного або готельного типу, з самообслуговуванням і самоврядуванням залежно від умов проживання; поселення в студентський гуртожиток до закінчення навчального року працівників вищого навчального закладу; розробка Правил внутрішнього розпорядку; розробка Положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, яким визначаються розміщення у гуртожитках та виселення з них, умови проживання, права і обов’язки студентів; розподіл місць проживання у гуртожитках між факультетами (інститутами), відділеннями; списки студентів на проживання в гуртожитках; місця в студентських гуртожитках для розміщення студентських сімей; прийняття на облік студентських сімей, які потребують місць у гуртожитках; продовження терміну проживання студента при відрахуванні з навчального закладу; конкретний розрахунок розміру оплати та вартості послуг за проживання в гуртожитках.

Заохочення або стягнення студентам, які проживають у гуртожитку, у встановленому порядку виносяться керівництвом вищого навчального закладу за поданням з органами студентського самоврядування та первинною профспілковою організацією студентів.

Керівництво вищого навчального закладу, зокрема спільно з первинною профспілковою організацією студентів розглядають суперечності та можливі конфліктні ситуації; може створювати будівельні загони для проведення робіт на території гуртожитку (студентського містечка) вищого навчального закладу.

Адміністрація студентського містечка співпрацює з первинною профспілковою організацією студентів з питань навчально-виховної роботи, організації дозвілля та спорту, харчування, медичного обслуговування тощо.

Пунктом 7 Примірного положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.11.2007 № 1010 визначено, що у своїй діяльності органи студентського самоврядування не дублюють роботу первинної профспілкової організації студентів, а співпрацюють з нею.

Згідно з пунктом 15 Положення вищим органом студентського самоврядування є загальні збори або конференція студентів вищого навчального закладу, які спільно з первинною профспілковою організацією студентів визначають порядок обрання представників із складу студентів до вищого колегіального органу громадського самоврядування, вченої ради вищого навчального закладу та їхніх структурних підрозділів (загальних зборів або конференції вищого навчального закладу).

Пунктом 24 Положення передбачено, що між органами студентського самоврядування, первинною профспілковою організацією студентів та керівництвом вищого навчального закладу може укладатись угода про співробітництво.

Голова Профспілки                                                     Г.Ф.Труханов

Правила внутрішнього трудового розпорядку




Нерідко вважають, що правила внутрішнього трудового розпорядку — це аркуш паперу, на якому зазначено дані про початок роботи, перерву на обід та кінець робочого дня. Зазвичай такий аркуш вивішують на видному місці в закладах освіти для ознайомлення працівників. Та це лише витяг з правил. Самі правила аж ніяк не можуть вміститися на одному аркуші паперу, якщо їх надрукувати навіть найдрібнішим шрифтом. Це важливий організаційний документ.



Правила внутрішнього трудового розпорядку — це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого заклад забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників.

У статті 21 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), в якій визначено поняття трудового договору, йдеться про те, що працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися трудового розпорядку.

Статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з організації процесів управління, — це знайшло своє відображення в Державному класифікаторі управлінської документації ДК 010-98 (коди 0202044-0202048). Більш того, стаття 29 КЗпП прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Звісно, можна послатися на те, що обов’язки працівника перелічені в колективному договорі, в посадових інструкціях, інструкціях з охорони праці, пожежної безпеки, в наказах щодо обов’язків окремих працівників. За відсутності правил внутрішнього трудового розпорядку, укладених у письмовій формі, працівники підприємства позбавлені законних прав на працю, тобто роботодавець може звільнити будь-кого з власної примхи.

Відсутністю документа про ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку під розписку може також скористатися несумлінний працівник, який порушує дисципліну праці. На висловлені до нього претензії він має право відповісти, що ніхто його не ознайомив з вимогами до трудового розпорядку. Тож роботодавець не застрахований, що у разі звільнення такого працівника суд не відновить його на роботі.

Отже, правила внутрішнього трудового розпорядку мають бути обов’язково складені в письмовій формі — це вигідно як працівнику, так і роботодавцю.



Обов’язкові реквізити і вимоги до змісту



Оформлюють правила внутрішнього трудового розпорядку на загальних або спеціальних бланках формату А4. (Доцільно використовувати бланки з кутовим розташуванням постійних реквізитів, оскільки на цьому документі має бути гриф затвердження.)

Реквізити правил:

10— назва виду документа (ПРАВИЛА);

11— дата;

12— індекс;

14 — місце видання;

17 — гриф затвердження;

19 — заголовок до тексту (може поєднуватися з назвою виду документа);

21 — текст (може складатися з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів);

23— підпис;

24— гриф погодження (оформляють у разі потреби на другому примірнику);

25— візи;

28 — позначка про виконавця.

Правила (витяг з правил) вивішуються на видному місці.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку мають бути детально висвітлені всі аспекти організації праці на підприємстві:

  • порядок прийняття і звільнення працівників;

  • основні обов’язки працівників та роботодавця;

  • час початку і закінчення роботи, а також час закінчення роботи в передвихідні та передсвяткові дні;

  • час, наданий для відпочинку і харчування;

  • час і місце отримання заробітної плати;

  • порядок видання розпоряджень, що стосуються роботи;

  • порядок ознайомлення із загальними інструкціями з охорони праці і пожежної безпеки;

  • види заохочень за успіхи в роботі та стягнень за порушення трудової дисципліни.

Крім цього, у зазначеному документі можуть міститися відомості про порядок використання службових телефонів та комп’ютерів, а також правила спілкування між працівниками.

Зазначені в правилах внутрішнього трудового розпорядку вимоги, які погіршують становище працівників, передбачене положеннями чинного законодавства, є недійсними. Наприклад, якщо у правилах трудового розпорядку не передбачено, що тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів скорочується на одну годину, то це суперечить вимогам статті 53 КЗпП щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів. Отже, положення правил щодо тривалості робочого дня в такому разі можна вважати недійсним. Розпорядження щодо обов’язкової присутності працівників на робочому місці під час обідньої перерви також прямо порушують вимоги статті 66 КЗпП, згідно з якою працівники використовують час перерви на свій розсуд, тобто на цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Порядок затвердження

Затвердженню правил внутрішнього трудового розпорядку передує досить копітка підготовча робота. Передусім складається проект документа, який передається працівникам закладу для ознайомлення й внесення пропозицій. Такий проект розробляє власник закладу або уповноважений ним орган спільно з представником профспілки. На практиці перший варіант проекту доручають скласти працівникові, що відповідає за загальне або кадрове діловодство.

Після внесення пропозицій власник подає проект правил на узгодження інспектору з охорони праці. Завдання інспектора полягає в перевірці відповідності правил нормам трудового законодавства і колективному договору. Проект узгоджується з ПК ППО.

Увага! В законодавстві немає вимоги до власника в обов’язковому порядку враховувати всі пропозиції, які внесені до правил працівниками підприємства.

Узгоджений проект згідно зі статтею 142 КЗпП власник або уповноважений ним орган та представник профспілкової організації подають на затвердження трудовому колективу.  Тобто правила, яких мають

дотримуватися всі працівники закладу, затверджуються загальними зборами трудового колективу.



Типові правила внутрішнього трудового розпорядку

Слід зазначити, що правила внутрішнього трудового розпорядку зазвичай складають, керуючись положеннями типових правил. Є, наприклад, Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджені наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 р. № 455.

Якщо їх взято за основу, то рекомендуємо переробити розділ ІІІ «Основні правила та обов’язки працівників». У ньому передбачені тільки права педагогічних працівників, права інших працівників відсутні.



Прийняття нових правил або внесення змін



Вносити зміни або приймати нові правила внутрішнього трудового розпорядку слід у випадку коли це необхідно та доцільно. Чинним законодавством не встановлено терміну періодичної заміни правил внутрішнього трудового розпорядку.



Сумісництво і суміщення
(порівняльна характеристика)



На практиці досить часто плутають такі поняття, як "суміщення" і "сумісництво". Особливо часто це відбувається, коли працівник виступає у двох особах на одному і тому ж підприємстві. Таблиці, які ми склали, допоможуть вам розібратися в цьому питанні.





  1. Визначення
































































СумісництвоСуміщення
Що це таке?
Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, установі, організації,закладі освіти.

Наприклад: Інженер Іванов працює за сумісництвом на своєму або на іншому підприємстві нічним сторожем. Майстер інструментального цеху Петров (цех працює у дві зміни)

за сумісництвом викладає в коледжі
Виконання працівником на тому ж підприємстві, установі, організації, закладі освіти  поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи (ст. 105 КЗпП). Наприклад, бухгалтер Іванова виконує також обов'язки кадровика, суміщаючи дві посади (причина - кадровик у відпустці або ця посада вакантна)
У чому ж схожість?
Працівник крім основної виконує іншу додаткову роботу
У чому відмінності?
Коли виконується робота?
У вільний від основної роботи часУ робочий час
Де виконується?
На одному підприємстві або на різних підприємствах, установах, організаціях, закладах освітиНа одному підприємстві, установі, організації, закладі освіти
Як оплачується?
Платять за фактично виконану роботу без обмежень (ст. 1021 КЗпП, ст. 19 Закону «Про оплату праці»)Доплачують до основного заробітку (розмір доплати згідно ст. 105 КЗпП встановлюється умовами колективного договору)



  1. Обмеження








Майже не відрізняється від звичайної процедури прийняття на роботу.

Якщо немає заборон і обмежень (див. вище) - згоди роботодавця з основного місця роботи не вимагається*.

У заяві про прийняття на роботу працівник повинен указати, що збирається працювати за сумісництвом. Відповідно до цієї заяви оформляється наказ керівника про прийняття на роботу за сумісництвом. Трудову книжку пред'являти не треба, адже вона ведеться тільки за основним місцем роботи (п. 1.1 Інструкції № 58). Якщо працівник бажає, щоб до його трудової книжки був унесений запис про роботу за сумісництвом, він повинен принести на основне місце роботи копію наказу про прийняття на роботу за сумісництвом або довідку. На підставі пред'явлених документів буде зроблений відповідний запис
Суміщення професій (посад) можливе тільки за наявності вакансії в штатному розписі. У цьому випадку з працівником узгоджується доручення йому додаткової роботи в порядку суміщення і розмір доплати за неї. Якщо працівник згодний виконувати додаткові обов'язки в порядку суміщення, то керівник підприємства видає відповідний наказ. У наказі повинні бути вказані:

1)  посада, що суміщається,

2)  розмір доплати за суміщення. Термін, на який установлюється суміщення, може також зазначатись.

У трудову книжку запис не робиться.





















3. Порядок оформлення







Сумісництво







Суміщення

Працівник має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).






Трудові права і соціальні гарантії











СумісництвоСуміщення

На осіб, які працюють за сумісництвом і суміщенням, поширюються всі трудові права та соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством і колективним договором підприємства








Право на відпустку

Для сумісництва

Законодавством установлені обмеження на роботу за сумісництвом для працівників державних підприємств, держслужбовців, працівників прокуратури, нотаріусів інших працівників.

Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів указаних підприємств та їх заступники (п. 4 Положення № 43).

Крім того, працівники державних підприємств можуть працювати за сумісництвом: у робочі дні - не більше 4 годин на день (п. 2 Постанови № 245); у вихідні - повний робочий день. Загальна тривалість їх роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу

Можуть бути передбачені обмеження:

У колективному договорі - для окремих професій і посад. Особливо це стосується працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, працівників віком до 18 років, вагітних жінок, оскільки їх додаткова робота може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їх здоров'я і на безпеці виробництва.

У трудовому договорі - з будь-яким працівником

Для суміщення заборон і обмежень у законодавстві не передбачено









Крім відпустки за основним місцем роботи сумісники мають право отримати на роботі за сумісництвом:

-   щорічну оплачувану відпустку повної тривалості (за відпрацьований робочий рік - не менше 24 календарних днів), навіть якщо не минули 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ст. 10 Закону № 504);

-   відпустку без збереження заробітної плати, яка надається на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону № 504)

Відпустка за роботу за суміщенням чинним законодавством не передбачена так як виконується в той же час, що й основна робота.

У той же час доплата за суміщення враховуватиметься при нарахуванні відпусткових (п. 3 Порядку № 100)













Перелік документів

  1. КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-УШ.

  2. Закон № 108 - Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", зі змінами.

  3. Закон № 504 - Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки", зі змінами.

  4. Постанова № 245 - постанова КМУ від 03.04.93 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій", зі змінами.

  5. Порядок № 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, зі змінами.

  6. Положення № 43 - Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.

  7. Інструкція № 58 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін'юсту, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, зі змінами.